Смаровоз Ірина Сергіївна

Практичний психолог НТМЛ № 16

(4поверх, 8.30-17.00)

Сангвiнiк

Жвава, впевнена, привiтна дитина, легко йде на контакт, вiдкрита, життєрадiсна, комунiкабельна, швидко адаптується в новому колективi. Настрiй у дiтей даного типу темпераменту стiйкий, без рiзких коливань. Дiти активнi у рiзних видах дiяльностi. Проте iнтерес до якогось виду дiяльностi, гри чи заняття поверховий, може активно виникнути i за короткий час пропасти. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, з виразною мiмiкою та жестикуляцiєю. Намагається займатися тiльки легкою, приємною i цiкавою дiяльнiстю й уникати складного, неприємного, нецiкавого. Умiє долати перешкоди, користується симпатiєю ровесникiв. Засинає швидко, сон глибокий, спокiйний. Легко прокидається i переходить до активної дiяльностi.

Рекомендацiї психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми сангвiніками.

1. У спiлкуваннi з дiтьми-сангвiнiками вимоги повиннi бути максимально справедливi.

2. Варто давати вихiд їхнiй енергiї, стимулювати розкриття їхнього потенцiалу та здiбностей у суспiльно кориснiй працi.

3. Потрiбно виявляти довiру до сангвiнiка, пiдтримувати його корисну iнiцiативу, здiйснювати пiдтримку в його починаннях, закрiплювати вiру у власнi сили в подоланнi труднощiв.

4. Не варто давати йому доручення, пов’язанi з довготривалою монотонною дiяльнiстю.

5. Допомогу слiд надавати у формi вiдкритої дружньої пiдтримки, поради.

6. Бути максимально вимогливими у разi скоєння дитиною найнезначнiщих порушень.

7. Пам’ятати, що у дитини-сангвiнiка швидко руйнуються звички, дитина швидко втомлюється вiд одноманiтних занять, методiв і форм роботи.

8. Пiд час виконання сангвiнiком завдань дорослий повинен використовувати  додатковi стимули, або домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина недоброякiсно виконала завдання, заставити те саме завдання виконати ще раз.

10. Формувати стiйкi iнтереси. Не дозволяти частих змiн видiв дiяльностi. Розпочату роботу вчити виконувати до кiнця. Виробляти з раннього вiку стiйкий iнтерес, терпiння, цiлеспрямованiсть, звичку сумлiнно виконувати й доводити до кiнця розпочату справу.

11. Навчити дитину дорожити дружбою.

Флегматик

Спокiйна, повiльна, розсудлива дитина, досить терпляча, в тому числi й до фiзичного болю. Не витримує значних фiзичних навантажень, якщо змушена виконувати їх у швидкому темпi. Насправдi почуття цих дiтей вiдрiзняються глибиною i постiйнiстю. Болiсно переживають несправедливiсть, зазiхання на їхнi права, розлучення з близькими людьми, бояться i не люблять змiн, нестабiльностi. Мова спокiйна, рiвномiрна, уповiльнена, без вираження емоцiй, жестикуляцiї та мiмiки. Спiлкуються з невеликим колом дiтей, стабiльнi в прихильностях. Вмiють певний час самостiйно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфлiктнi, поступливi, розсудливi. Якщо дитинство флегматика складається сприятливо i йому вдасться розвиватися, зберiгаючи всi позитивнi риси темпераменту, суспiльство отримує сумлiнних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.

Рекомендацiї психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми флегматиками.

1. Слiд наполегливо використовувати завбачливi настанови на будь-яку дiяльнiсть, яку потрiбно виконати, здiйснювати докладний iнструктаж (Що? Коли? У якiй послiдовностi?).

2. Не карати за повiльнiсть, не звинувачувати в тупостi, некмiтливостi. Насдiдки такого ставлення здебiльшого трагiчнi: у дитини виникають неврози, формується комплекс неповноцiнностi через постiйнi невдачi.

3. Доцiльно стимулювати вияв ширих почуттiв учня. Залучайте його до цiкавої дiяльностi, що розвиває почуття, емоцiї й змiцнює вiру у власнi сили.

4. Необхiдно уникати демонстративних доручень, пов’язаних iз високим

темпом дiяльностi.

5. Пiд час читання художнiх творiв, у процесi гри флегматика необхiдно ознайомлювати на життєвих прикладах з рiзновидами почуттiв та емоцiй, навчати правильно виявляти їх у вiдповiдних ситуацiях: спiвчувати, радiти тощо. Допомагати займатись аутотренiнгом та самовихованням.

6. Щоб дитина виросла iнiцiативною, дорослi мають вiтати кожен вияв її самостiйностi, непомiтно допомагати у складних справах.

7. Необхiдно проводити спецiальнi iгри, розвиваючи мислення, почуття, уяву. Важливо навчити правильно переключати увагу пiд час виконання завдань i рацiонально розподiляти час.

Холерик

Дiти-холерики загалом неспокiйнi, всi реакцiї даного типу носять яскравий характер: мова швидка, емоцiйна, яскраво забарвлена, мiмiка виразна, жести рiзкi. Нестриманi, дратiвливi, важко пристосовуються до всiляких обмежень, режимних моментiв, вимог старших. У спiлкуваннi прагнуть бути лiдерами. Дiти енергiйнi, наполегливi, здатнi виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка i досить часта змiна настрою. Вiд захоплення певним видом дiяльностi холерик може повнiстю вiдмовитись. Любить рухливi iгри, динамiчнi заняття. У всiх видах дiяльностi необхiдна рухливiсть, швидкiсть. Дiти даного типу почуваються впевнено, легко справляються iз завданнями. Часто намагаються керувати дорослими, конфлiктують зi своїми однолiтками, не хочуть виконувати певнi правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. Засинають насилу, сон неспокiйний, прокидаються досить швидко i вiдразу включаються в активну дiяльнiсть.

Рекомендацiї психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми холериками.

1. Не гальмувати активнiсть дiтей у формi прямої заборони.

2. Не дозволяти капризи дiтей заради того, щоб вони не нервували.

3. Рацiонально використовувати енергiю дитини шляхом переключення з одного виду дiяльностi на iнший.

4. Нiколи не пiдвищувати голос чи вдаватися до залякування. Холеричнi дiти потребують тактовної допомоги та спiвчуття.

5. Спiлкуватись з такими дiтьми спокiйним, але впевненим тоном. Уникати рiзних емоцiйних реакцiй, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив.

6. Постiйно оберiгати нервову систему дитини, обмежувати протягом дня iгри, заняття, якi приводять до збудження.

7. За двi години до сну пропонувати спокiйнi iгри, види занять.

8. Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним положенням тiла (постій біля мене, будеш сидіти на стiльцi).

9. Необхiдно пропонувати дiтям такi види дiяльностi, якi формують i розвивають довiльну увагу дитини i сприяють закрiпленню в її нервовiй системi процесiв гальмування (настiльнi iгри, лото, шашки, рiзнi види зображувальної дiяльностi).

10. Потрiбно виявляти зацiкавлене розумiння душевного стану дитини, тактовно й опосередковано запобiгати “зривам”, враховувати мотиви вчинкiв, залучати до активної дiяльностi, пов’язаної з виявом iнiцiативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, спiвчутливим, турботливим, оскiльки цей тип дуже схильний до агресивностi.

Меланхолiк

Дiти даного типу нервової системи реагують на найнезначнiшi подразники. Вони малоактивнi, малорухливi, вразливi, замкнутi, вiдрiзняються втомлюванiстю, лякливi, нерiшучi, бачать подiї у темних тонах. Цi особистiснi якостi неможливо лiквiдувати. Надають перевагу спокiйним видам дiяльностi, переважно люблять гратися окремо вiд дiтей. Проявляють досить значну пасивнiсть у спiлкуваннi з дорослими i однолiтками. Меланхолiки схожi на тепличнi рослини: з чужими вони боязкi, замкнутi, нерiшучi, зате у звичайнiй, доброзичливiй обстановцi кмiтливi, уважнi й чутливi. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Вразливi i чутливi до схвалення своєї дiяльностi чи негативної оцiнки результатiв своєї працi. Дуже вимогливi до себе й оточуючих.

Рекомендації психолога вчителю та батькам щодо спiлкування з дітьми меланхолiками.

1. Завжди дотримуватися принципу поступовостi.

2. Правильний виховний пiдхiд полягає в тому, що дорослий виявляє спiвчуття i повне розумiння почуттiв дитини.

3. Пам’ятати, що дитина не переносить сильних подразникiв. Обмежити новi знайомства, iгри.

4. Враховувати, що меланхолiк дуже довго i хворобливо адаптується в колективi дiтей.

5. Прагнути викликати в дитини позитивнi емоцiї, проявити максимум доброти. Тактовно, глибоко й зацiкавлено проникати в її духовний свiт, здiйснювати моральну пiдтримку, змiцнювати вiру у власнi сили, виявляти розумiння її душевного стану.

6. Не допускати пiдвищення голосу, окрикiв, непосильних вимог.

7. Розвивати в дитини комунiкабельнiсть шляхом гри.

8. Приходити на допомогу дитинi пiд час виконання завдань, схвалювати, пiдтримувати найменший прояв активностi.

9. Виховувати волю, наполегливiсть i почуття власної цiнностi в колективi.

10. Через певний промiжок часу органiзовувати для нього “ситуацiю успiху”.

11. Меланхолiка потрiбно змалку навчити планувати свою дiяльнiсть,

розумно розподiляти час i збалансовувати добову i тижневу тривалiсть працi та вiдпочинку, iнакше можливе нервове й фiзичне виснаження дитини на ґрунтi хронiчної перевтоми або, з тiєї самої причини, формування вiдрази до працi, апатiя.

Тест «Чи готова дитина до школи?»

Тест «Чи готова дитина до школи?»

1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?
2. Чи думає ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
3. Чи може ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
4. Чи ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
5. Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
6. Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
7. Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
8. Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9. Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 і назад?
10.Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
11. Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?
12. Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
13. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад робити аплікації)?
14. Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
15. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
16. Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
17. Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
18. Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції? 

Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:
15-18 – дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;
10-14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли „ні”, підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє. 

Результати можуть вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції.

                 ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ХАРАКТЕР ТА ТРИВАЛІСТЬ АДАПТАЦІЇ